ДУ "Інститут проблем ендокринної патології
ім В.Я. Данилевського НАМН України"

 ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Державна установа  «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» розпочала свою діяльність у місті Харкові у листопаді 1919 року як Органотерапевтичний інститут Харківського медичного товариства. З цього часу ведеться відлік розвитку вітчизняної ендокринології.

Створення  Інституту стало втіленням наукових ідей його засновника і першого директора, вченого зі світовим ім'ям, академіка Василя Яковича Данилевського 

Перед колективом Інституту, на час його створення, стояли задачі фабричного виробництва органопрепаратів, дослідження  їх біологічних властивостей та клінічне випробування; вивчення ендокринних захворювань та розробка методів їх лікування. Разом з розвитком Інституту відбувалось і становлення вітчизняної ендокринології. Із часом, нові власні та світові досягнення і відкриття в ученні про залози внутрішньої секреції корегували напрямки наукових розробок Інституту, періодично змінювались його структура і назва:

1927 р. - Український органотерапевтичний інститут; 1930 р. - Всеукраїнський інститут ендокринології та органотерапії;  1941 р. – Український інститут експериментальної ендокринології; 1964 р. – Харківський НДІ ендокринології і хімії гормонів; 1992 р. – Український НДІ фармакотерапії ендокринних захворювань МОЗ України; 2000 р. – Інститут проблем ендокринної патології  ім. В.Я. Данилевського АМН України; 2011 р. – Державна установа «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України».

У різні роки Інститут очолювали директори:

Із 2023 року директором Інституту є Катерина Василівна Місюра 

Свого часу в Інституті працювали вчені, з іменами яких пов’язане створення добре відомих, і не лише в Україні, наукових шкіл, традиції яких сьогодні продовжують їх послідовники, науковці нового покоління:

• школа клінічної ендокринології (В. М. Коган-Ясний, М. А. Копелович,
  А.Я. Альтгаузен, О.П. Тихонова, М. В. Журова, Т.С. Гриченко,  Н. О. Кравчун, О. О. Хіжняк);
• школа ендокринної хірургії  (М. М. Шевандін, М. Р. Вебер, Я.Л. Леві,
  О.К. Горчаков, Н. Г. Цариковська, Ф. С. Ткач, Ю. І. Караченцев,  М. С. Бірюкова,
  Т. Л. Архипкіна);
• школа з вивчення патогенезу та фармакологічної корекції цукрового діабету 
  (С. Г. Генес, О.Я. Резницька, В. В. Полторак, Н. І. Горбенко);
• школа репродуктивної ендокринології (Є. К. Приходькова, Б. А. Вартапетов,
  А. І. Гладкова, Є. М. Коренєва);
• школа клінічної андрології (Б. А. Вартапетов, О. М. Демченко, В. О. Бондаренко);
• школа біохімії гормонів та медіаторів (А. М. Утевський, О. С. Ром-Бугославська, Л.О. Бондаренко);
• школа по створенню гормональних, гормоноподібнодіючих та антигормональних препаратів (А. Я. Савицький, Г. І. Кіпріанов, Н.І. Молєва, Т.Ф. Сисоєва, Н.І. Махнєнко, Л. Н. Воловельский,  В. В. Ліпсон).

Основні віхи 100-річної історії  та наукової діяльності інституту,
 що зробили значний внесок 
 у розвиток вітчизняної ендокринології 

• 1919 рік – заснування  Органотерапевтичного інституту Харківського медичного товариства, першого закладу ендокринологічного профілю на теренах усього колишнього СРСР. 
   
• 1923 рік – Коган-Ясний В.М. за власною методикою виділив  інсулін з підшлункової залози тварин та вперше в країні застосував його для лікування діабетичних хворих.
   
• 1926 рік – Данилевський В.Я. розробив та запатентував  новий спосіб виготовлення придатних до тривалого зберігання спиртово-водних, безбілкових, витяжок із ендокринних залоз. З впровадженням цього методу виробничий відділ Інституту розпочав  масштабне виробництво органопрепаратів для практичної охорони здоров’я.
   
• 1927 рік – в гормонохімічний лабораторії під керівництвом Ейнгорна Л.Г.  розроблено  метод промислового випуску інсуліну.Початок його широкомасштабного виробництва для потреб охорони здоров’я  в СРСР та на  експорт.
  
• 1927 рік – реорганізація Інституту в самостійний Український органотерапевтичний інститут із значним розширенням діяльності. Створення цілого ряду нових наукових лабораторій для експериментального вивчення властивостей та ефективності органопрепаратів.
• 1927 рік – заснування ендокринологічної клініки Інституту – першого в СРСР та третього у світі стаціонару ендокринологічного профілю. Започаткування діяльності вітчизняної наукової школи клінічної ендокринології.
  
  
  
   
• 1930 рік – Інститут отримав статус Всеукраїнського інституту ендокринології та органотерапії з філіями в Києві, Одесі, Чернігові, Донецьку та Дніпропетровську, перетворився на єдиний керівний центр, який очолив спеціалізовану ендокринологічну службу в Україні.
  
  
• 1934 рік – організація відділу синтезу гормонів та перехід Інституту на виробництво синтетичних лікарських засобів. Всього за 100-річну історію Інституту його співробітниками  синтезовано понад 170 оригінальних біологічно активних сполук; розроблено та впроваджено на фармацевтичних підприємствах країни технології  промислового випуску понад 120 гормональних та гормоноподібно діючих препаратів. Розробки Інституту в цьому напрямку захищені 138 авторськими свідоцтвами,  численними  патентами України та 13 патентами зарубіжних країн.
  
   
• 1941 рік – Інститут став і залишається дотепер клінічною базою для педагогічної та науково-лікувальної діяльності кафедри ендокринології Українського інституту удосконалення лікарів (пізніше – ХМАПО).
   
• 1941 – 1944 роки – робота Інституту в умовах евакуації в м. Бійськ Алтайського краю під час Другої світової війни. Виробництво інсуліну, адреналіну та інших ліків для потреб фронту і тилу. Організація ендокринологічної служби Алтайського краю.

• 1945 – 1950-ті роки – Інститут успішно виконав завдання держави з розробки заходів для ліквідації зобної ендемії в західних регіонах України та організації широкомасштабного профілактичного виявлення ранніх форм цукрового діабету.
   
• 1951 рік – в клініці Інституту розпочато застосування радіоактивного йоду для визначення функціонального стану щитоподібної залози, а з  1953 - для лікування хворих з дифузним токсичним зобом. Досвід роботи Інституту в цьому напрямку був використаний спеціальною комісією МОЗ СРСР при розробці інструкції з використання радіоактивного йоду для лікування тиреотоксикозу.
   
• 1953 рік – започатковано післядипломну підготовку Інститутом лікарів-ендокринологів для практичної охорони здоров’я шляхом проведення щорічних спеціальних навчальних зборів, а в подальшому – науково-практичних конференцій.
   
• 1960-ті ріки – в Інституті почав розвиватись новий напрямок  вітчизняної ендокринології – клінічна та експериментальна андрологія. У 1974 році в Інституті відкрито першу в СРСР лабораторію андрології.
  
  
• 1968 рік – відкрито новий корпус ендокринологічної клініки Інституту на 140 ліжко-місць, де щороку отримують допомогу близько 4 тисяч хворих, переважно з патологією середнього і важкого ступеня.
   
• 1960 – 1970-ті роки - у відповідності до Наказу МОЗ України, Інститут розпочав інтенсивну розробку синтетичних протипухлинних засобів. Розроблені препарати тестолактон, пролотестон, тестіфінон, хлортріанізен запатентовані в ряді зарубіжних країн, впроваджені у  фармацевтичну промисловість.
  
   
• 1980-1990-ті роки – вперше в Україні в Інституті  створено новий напрямок в ендокринології – застосування кріогенних технологій для лікування імунозалежних захворювань щитоподібної залози. Разом з Інститутом кріобіології та кріомедицини НАН  створено єдиний в Україні  банк кріоконсервованої щитоподібної залози лікування різних форм гіпотиреозу.
   
• 1999 рік – клініка Інституту акредитована на вищу категорію, яку має і станом на теперішній час.
   
• 2000 рік – перехід Інституту у підпорядкування Академії медичних наук України.
   
• 2002 рік – в Інституті створено спеціалізовану раду Д.64.564.01 з правом прийому для розгляду і проведення захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук за фахом 14.01.14 – ендокринологія. В спецраді захищено 20  докторських та 55 кандидатських дисертацій.
   
• 2002 рік – Інститут став засновником науково-практичного журналу «Проблеми ендокринної патології», який наразі індексується наукометричною базою Scopus.  
   
• 2005 рік - із ЗАТ НВЦ  "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" укладено ліцензійний договір про передачу прав на використання розробленого в Інституті оригінального антидіабетичного препарату фенсукцинал.
   
• 2016 рік - Інститут отримав ліцензію МОН України на провадження освітньої діяльності (вища освіта): підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії зі спеціальності «ендокринологія».
   
• 2019 рік – на державному рівні відзначено 100-річний ювілей наукової діяльності Інституту. До ювілею Інституту було приурочено ІХ з’їзд ендокринологів України, який відбувся в Харкові 19 – 22 листопада 2019 року.
   

• 2025 рік - Інститут пройшов державну атестацію наукових установ за напрямком «Біомедичний».За результатами атестації інститут віднесено до класифікаційної категорії «Б» (Свідоцтво про державну атестацію – серія ДА, №  0476 від 28 листопада 2025 року).
  
  Ідея засновника Інституту академіка В.Я. Данилевського про єдність теорії, клініки і виробництва багато десятирічь визначала характер діяльності Інституту. Базові напрямки наукової діяльності інституту,а саме: дослідження проблем клініки,діагностики, терапії та профілактики ендокринних захворювань; вивчення механізмів регуляції ендокринних функцій в нормі та при патології; розробка,експериментальне та клінічне вивчення  нових лікарських засобів;підготовка наукових кадрів високої кваліфікації, були непорушними на протязі нашої 100-річної історії, залишаються такими і на сьогодні.