Гіпотиреоз - захворювання, що виникає внаслідок нестачі гормонів щитоподібної залози: тироксину та трийодтироніну.

Гіпотиреоз може бути вродженим або виникає після операцій на щитоподібній залозі, при впливі радіації з навколишнього середовища або при променевому опроміненні органів шиї, лікуванні препаратами радіоактивного йоду, після запальних захворювань щитовидної залози, під впливом деяких лікарських препаратів (препарати літію, гормони кори надниркових залоз, йодиди, передозування вітаміну А), при виникненні пухлинних захворювань щитоподібної залози. Сюди ж відносяться ендемічні форми зобу, що супроводжуються зниженням функції щитоподібної залози.

Розрізняють первинний і вторинний гіпотиреоз. 

Часто гіпотиреоз довгий час неможливо виявити, оскільки початкові стадії хвороби не характеризуються явними проявами. Часто симптоми гіпотиреозу приймають за банальну перевтому (млявість, повільність, зниження працездатності і швидка стомлюваність, сонливість, зниження пам'яті). Багато хворих скаржаться на сухість шкіри, пастозність обличчя і кінцівок, грубий голос, ламкість нігтів, випадіння волосся, збільшення маси тіла, мерзлякуватість, парестезії, запори та ін.

Виразність симптомів гіпотиреозу багато в чому залежить від причини захворювання, ступеня тиреоїдної недостатності та індивідуальних особливостей пацієнта.

Гіпотиреоз є хронічним захворюванням, прогноз якого залежить від правильного лікування. Найбільша важкість в лікуванні синдрому гіпотиреозу полягає саме в підборі правильної дози замісної терапії препаратами гормонів щитоподібної залози.

Лікарі  ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» мають великий досвід диференційної діагностики та лікування різних захворювань ендокринної системи, проявам яких є порушення роботи щитоподібної залози з синдромом гіпотиреозу. До кожного пацієнта застосовується персоніфікований терапевтичний підхід, який засновано на принципах світової доказової медицини.