Нецукровий діабет – клінічний синдром, який проявляється виділенням великої кількості сечі з низькою відносною щільністю, дегідратацією та спрагою. В основі захворювання лежить патологічне зниження біологічної дії антидіуретичного гормону (АДГ, вазопресину), яке призводить до зниження здатності нирок концентрувати сечу.

Клінічно проявляється:

Захворювання може виникати внаслідок черепно-мозкових травм, сильного емоційного стрессу, під час вагітності, після пологів чи абортів, як наслідок інфекційних хвороб (скарлатина, коклюш, грип, енцефаліт тощо). Кількість випитої за добу рідини при цьому коливається від 3 до 15 л, а в тяжких випадках – 20-40 л і більше. У дітей енурез може бути початковою ознакою захворювання. Коли втрачений із сечею об’єм рідини не поповнюється (обмеження вживання води, стани, які супроводжуються блювотою, діарею), виникають життєзагрожуючі симптоми зневоднення.

Форми нецукрового діабету:

На базі ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» проводиться повний спектр діагностичних процедур та лікування в залежності від типу захворювання, який основано на досвіді багаторічного ведення таких пацієнтів.

Основним методом лікування нецукрового діабету є замісна терапія десмопресином – синтетичним аналогом вазопресину. Він випускається у вигляді таблеток, крапель і спрею. Антидіуретичний ефект настає уже через 15 хвилин і триває 8-12 годин.