СИНДРОМ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ

 

Синдром інсулінорезистентності – стан зниженої чутливості тканин організму до дії інсуліну.

В нормі інсулін виробляється в підшлунковій залозі в кількості, достатній для підтримки фізіологічного рівня глюкози в крові. Інсулін сприяє надходженню глюкози (основного джерела енергії) до клітини. При інсулінорезистентності чутливість тканин до інсуліну знижена, тому глюкоза не може потрапити всередину клітини і її концентрація в крові зростає, тоді як клітини відчувають енергетичний голод («голод при достатку»). Надлишок інсуліну впливає на обмін холестерину, підсилює утворення вільних жирних кислот, атерогенних ліпідів, ще призводить до розвитку атеросклерозу та гіпертонічної хвороби.

У жінок інсулінорезистентність проявляється синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ), який супроводжується порушенням менструального циклу, безпліддям і гірсутизмом (надмірним ростом волосся за чоловічим типом).

З часом резерви підшлункової залози виснажуються. Клітини, що відповідають за секрецію інсуліну, працюючи тривалий час з перевантаженням, гинуть – розвивається цукровий діабет.

Основна ознака, що в організмі має місце інсулінорезистентність – наявність ожиріння, при якому надлишок жирової тканини відкладається переважно в області живота і верхньої частини тулуба – абдомінальне ожиріння. Зниження кількості жирової тканини є основою лікування даного синдрому та призводить до повернення чутливості клітин організму до дії інсуліну.

На базі Інституту функціонує «Центр діагностики та лікування метаболічних розладів та корекції ваги», де пацієнтам із синдромом інсулінорезистентності та ожирінням, з огляду на індивідуальні потреби організму, проводиться повний спектр гормональних і інструментальних обстежень, складається дієтичний план харчування та, за необхідності, медикаментозне лікування.